Поради батькам

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ»

1. Основні психологічні причини виникнення труднощів адаптаційного періоду:

• недостатній досвід спілкування з дорослими й однолітками;

• недорозвиненість мовлення;

• надмірно емоційний характер спілкування з дитиною в сім'ї;

• несформованість звички виконувати вимоги дорослих і дотримувати певні правила пове­дінки;

• побоювання, недовіра до школи внаслідок неправильної орієнтації з боку батьків.

2. Зацікавте дитину школою. Викличте бажання навчатися, розповідайте про школу позитив­но, не залякуючи невдачами.

3. Привчайте дитину до самостійності, тоді їй легше буде адаптуватися до шкільних умов. Нехай дитина сама складає свої речі, приби­рає іграшки, упорядковує своє робоче місце.

4. Важливо навчити дитину ввічливого спілку­вання з незнайомцями.

5. Значну увагу приділяйте розвитку мислен­ня дитини, зокрема діалогічного. Читайте дитині, просіть переказати прослухане, при­думати своє продовження розповіді, вивчайте напам'ять вірші, скоромовки, загадки, учіть висловлювати та відстоювати свою думку, переконання. Грайте у мовленнєві ігри.

6. Будьте вимогливими, але й справедливими до дитини.

7. Не виявляйте у присутності дитини своїх переживань щодо майбутнього навчання в школі. Навпаки, демонструйте радість із приводу вступу до школи, упевненість у тому, що там на неї чекають доброзичливі вчителі, цікаві знання, приємні товариші.

Завжди пам'ятайте: самопочуття дитини та успішність її адаптації до школи значною мірою залежить від вас, шановні батьки!

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «ЯК РОЗВИНУТИ САМОСТІЙНІСТЬ У ДІТЕЙ»

Людина не може бути вільною,

якщо вона несамостійна.

М. Монтессорі

1. Визнайте особистість дитини та її недоторка­ність.

2. Сприяйте формуванню адекватної самооцін­ки. Людина з низькою самооцінкою постійно залежна від чужої думки.

Формування самооцінки дитини залежить від оцінювання її бать-ками, тому що в цьому віці ди­тина ще не вміє оцінити себе сама.

3. Залучайте до реальних справ сім'ї. Можна проводити міні-наради за участю всіх членів родини, спільно планувати сімейні справи.

4. Розвивайте силу волі дитини. Навчайте смі­ливості, витривалості, терплячості; учіть докладати зусилля для досягнення мети.

5. Навчайте планувати. Складайте план дій. Велику і складну справу вчіть розподіляти на конкретні дії.

6. Привчайте до праці якомога раніше. Дитина має знати свої хатні обов'язки, уміти викону­вати доручення.

7. Учіть спілкуватися з іншими дітьми, дорос­лими. Пам'ятайте: дитина на-слідує модель батьківської поведінки.

8. Формуйте моральні якості: доброту, поряд­ність, співчуття, взаємодопо-могу, відповідаль­ність.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «ЯК ПОДОЛАТИ КОНФЛІКТНІСТЬ МІЖ ДІТЬМИ В СІМ'Ї»

Посієш вчинок — пожнеш звичку,

Посієш звичку — пожнеш характер,

Посієш характер — пожнеш долю.

Народна мудрість

1. Натомість, щоб намагатися не помічати негативні почуття дитини стосовно брата чи сестри, зрозумійте їх і допоможіть зрозуміти дитині. На-звіть почуття дитини, покажіть їй, що ви її розумієте. Розуміння почуттів, обго­ворення їх дуже важливі як для дитини, так і для батьків. Якщо ви озвучите нездійснені бажання дитини, через що і виникає непри­язнь до «суперника», висловите своє співчут­тя, то це принесе емоційне полегшення, допо­може дитині зрозуміти, що саме її тривожить і ображає (не поява, наприклад, нового брати­ка чи сестрички, а страх втратити те почут­тя захищеності, що запевнювало у вашій без­умовній, абсолютній любові до неї).

Коли ми вимагаємо від дітей привітності одне до одного, то у них виникає зворотна реакція: не­гативні почуття лише посилюються. Коли ж ми вислухаємо дитину спокійно, продемонструємо, що ми її розуміємо і хочемо допомогти, це спри­ятиме формуванню позитивних почуттів.

2. Спробуйте допомогти дітям знайти безпечний і нешкідливий вихід для негативних почут­тів: привчайте виражати свої почуття в сим­волічній формі (малюнок, ліплення, вірші, щоденник тощо). Але не у сварках і бійках. Саме цього і потрібно вчити дитину: розумі­ти своє почуття і вміти його конструктивно виразити, а не забороняти ці почуття.

         Коли дитині потрібно виявити почуття, по­ставте її перед вибором шляху і допоможіть зна­йти найбільш конструктивний для цієї ситуа­ції. Такі навички — це не миттєва реакція кри­ку або бійки, а пошук конструктивного способу розв'язання проблеми — допоможе їй у майбут­ньому.

3. Намагайтеся відразу припинити бійку, але не з'ясовуйте, хто винен, а хто — жертва. Приділіть увагу дитині, яка постраждала, висловіть надію на здатність дітей самостійно розв'язати свої непорозуміння одне з одним без бійки. Не привчайте дитину до того, що їх суперечку розв'яжуть батьки, підтримуйте прагнення до самостійних рішень.

Намагайтеся не тільки зупинити і заборонити бійку, а й підказати, як можна спокійно і розум­но розв'язати конфлікт, або переключити увагу дітей на загальну справу, що була б цікавою для обох сторін, що конфліктують.

Сім'я — це те первинне середовище,

де дитина повинна робити добро.

В. Сухомлинський

4. Намагайтеся не вимагати від дітей вияву любові, але вчіть виказувати прихильність, пам'ятаючи, що дитина наслідує вашу модель поведінки.

5. Ставтеся до негативних почуттів дитини як до природних, а не злісних проявів того, що дитина жорстока, заздрісна, погана. Важливо зрозуміти: дитина не винна у своєму несприйнятті, ревнощах, вона просто не може знайти вихід із ситуації, що її турбує. І саме ви своїм розумінням, своєю доброзичливістю можете допомогти їй.

10 заповідей батьківства

 Правил про те, як виховувати дитину, придатних на всі випадки життя, не існує. Усі діти різні. Кожна дитина унікальна, унікальні і наші з нею стосунки. Але є речі, які протипоказані при спілкуванні з будь-якою дитиною без винятку. Мова йде про те, чого батькам робити не можна. Якщо ми хочемо виховати людину, якій притаманна самодисципліна, нам треба в першу чергу розвивати її самосвідомість, прагнути до того, щоб у дитини сформувався позитивний образ самої себе, і уникати всього, що руйнує цей позитивний образ. Що гріха таїти, навіть самі терплячі батьки час від часу в "засмучених почуттях" все ж користуються недозволеними заходами, але нерідко до них вдаються просто через незнання.
  Не принижуй дитину! Ми іноді запросто можемо сказати дитині: "А краще ти нічого не міг придумати? У тебе взагалі голова на плечах є?" і так далі. Всякий раз, коли ми вимовляємо що-небудь подібне, ми руйнуємо позитивний образ сина чи дочки.
  Не погрожуй! "Якщо ти ще раз зробиш - ти у мене отримаєш!", "Якщо ти ще раз стукнеш братика, я тебе. . . " Кожен раз, коли ми так говоримо, ми вчимо дитину боятися і ненавидіти нас. Загрози зовсім марні - вони не покращують поведінки.
  Не вимагали обіцянок! Добре знайоме: дитина завинила, а мама їй каже: "Пообіцяй, що більше ніколи-ніколи так робити не будеш" - і отримує, звичайно, обіцянку. А через півгодини дитина повторює свою витівку. Мама ображена і засмучена: "Ти ж обіцяв!" Вона просто не знає, що обіцянка нічого не означає для маленької дитини. Дитина живе тільки в сьогоденні. Якщо вона чутлива і совісна, то вимагання обіцянок буде розвивати в неї почуття провини, якщо ж дитина не чутлива, це тільки навчить її цинізму: слово - це одне, а справа - зовсім інше.
  Уникайте гіперопіки! Зайва опіка привчає дитину до думки, що сама вона нічого робити не може. Багато батьків недооцінюють можливостей дітей щонебудь робити самостійно. Прийміть як девіз: "Ніколи не роби за дитину те, що вона може зробити сама".
  Не вимагай негайної покори! Уявіть, що чоловік говорить вам: "Олена, кинь все і цю ж хвилину приготуй мені кави". Як вам це сподобається? Точно так само вашій дитині не подобається, коли від неї вимагають, щоб вана негайно залишила своє заняття, краще попередити її заздалегідь: "Хвилин через десять будемо обідати", тоді ми цілком можемо дозволити їй побурчати трохи: "Ой, мам! Я ще пограю". Сліпе беззастережне підпорядкування характерно для маріонетки, але воно не сприяє формуванню незалежної, самостійної людини.
  Не потурай дитині! Мова про вседозволеність. Діти відразу відчують, що батьки бояться бути твердими, коли вони переступають межі дозволеного, бояться сказати їм "ні". Це вселяє в них впевненість, що всі правила гумові - варто трішки натиснути, і вони розтягнуться. Таке може спрацьовувати в рамках сім'ї, але за її межами дитину чекають гіркі розчарування. Потурати дитині - означає, позбавляти її можливості вирости пристосованою до життя людиною.
  Будь послідовним! У суботу у мами гарний настрій і вона дозволяє синові порушувати всі правила (або якісь з них). У понеділок, коли він робить те ж саме, вона "навалюється на нього, як тонна цегли". Уявіть себе на місці своєї дитини. Як би ви навчилися водити машину, якби в понеділок вівторок і четвер червоне світло означало "стоп", а в середу і суботу - "можна продовжувати рух"? Дітям необхідна послідовність у вимогах. Вони повинні знати, чого від них чекають. Безладність у дозволах і заборонах цьому не сприяє.
  Не вимагай того, що не відповідає віку дитини! Якщо ви чекаєте від свого дворічного малюка, щоб він слухався, як п'ятирічний, то цим ви провокуєте у нього неприязнь до вас. Ви вимагаєте від нього зрілості поведінки, на яку він ще не здатний - це погано позначається на розвитку його самосвідомості.
  Не моралізуй і не говори дуже багато! Кожного дня тисячі слів осуду вихлюпуються на наших дітей. Якщо всі їх записати на магнітофон і прокрутити мамам, вони будуть вражені. Чого тільки вони не говорять своїм дітям! Загрози, насмішки, бурчання, цілі лекції про мораль. . . Під впливом словесного потоку дитина "відключається". Це для неї єдиний спосіб захисту і вона швидко його освоює. А оскільки відключитися повністю вона не може, то відчуває почуття провини, а це розвиває негативну самооцінку. Всі "моралі" зрештою для дитини зводяться до таких схем: "Те, що ти зробив, - це погано. Ти поганий, тому що це зробив. Як ти міг так вчинити після всього хорошого, що мама зробила для тебе?"
  Не лишай дитину права залишатися дитиною! Уявіть собі, що ви - педагогічний геній і виховали зразкову дитину: тиху, завжди поважаючу дорослих, яка ніколи не бунтує і не виходить з-під контролю, робить все, що дорослі від неї хочуть. У неї немає негативних почуттів до чого-небудь і до кого-небудь, вона совісна і акуратна, ніколи нікого не обманює. Але, може бути, тоді ми маємо справу з маленьким дорослим? Психологи вважають, що "зразкова" дитина - не щаслива дитина. Це дитина під маскою. Вона сховала своє "я" під оболонку, а всередині у неї дуже серйозні емоційні проблеми. Виховуючи дітей, розвиваючи їх самодисципліну, давайте не забувати, що вони все-таки діти. Давайте залишимо за ними це право!
 1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти. Або - як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
 2. Не зганяй на дитині свої образи; що посієш, те й зійде.
 3. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш: ти дав їй життя - як вона може тебе віддячити? Вона дасть життя іншому: це незворотний закон подяки.
 5. Не стався до її проблем звисока.
 6. Не принижуй!
 7. Не муч себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, муч, якщо можеш і не робиш.
 8. Пам'ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
 9. Умій любити чужу дитину. Не роби чужій дитині те, що не хотів би, щоб інші зробили твоїй.
 10. Люби свою дитину будь-якою: неталановитою, дорослою; спілкуючись з нею, радій, бо дитина - це свято, яке поки що з тобою.